The Guardian – 200 років. Розповідаємо про історію видання та ювілейну кампанію

Як народився The Guardian, чим живе, на чому заробляє та як зберігає лояльних читачів

25 травня

Кристина Замостьянова

A Work in Progress since 1821
Легендарній британській газеті The Guardian виповнилося 200 років. До ювілею видання холдинг Guardian Media Group запустив рекламну кампанію зі слоганом «‎A Work in Progress since 1821». Іn-house-команда видання та агентство Oliver, які разом працювали над кампанією, зробили акцент на незалежності, багатолітній репутації та креативних рішеннях медіадому.

«A Work in Progress since 1821» охоплює онлайн-платформи, додатки та соціальні медіа The Guardian. Але особливий акцент автори кампанії зробили на зовнішній рекламі. В Лондоні та Манчестері встановлять 230 плейсментів, в тому числі банер на Манчестер Пікаділлі та серію білбордів.

The Guardian вже не вперше успішно комунікує з аудиторією через зовнішню рекламу. У 2018 році в рамках експерименту в Берліні встановили 2000 афіш, що пропонували перехожим розбити аварійне скло і взяти безкоштовну копію Guardian Weekly. Так команда сподівалася залучити до журналу більше міжнародних читачів. З того часу Німеччина стала найбільшим з ринків ЄС для The Guardian. З моменту перезапуску в 2018 році німецька аудиторія газети зросла на 54%.

У 2019 році видання запустило «Hope is a Power» – першу за 7 років брендинг-кампанію, яка мала надихати читачів по всьому світу підтримувати журналістику. Кампанію розробляло невелике британське агентство UNCOMMON LONDON. Саме за цю роботу американське видання Fast Company включило UNCOMMON LONDON до десятки найінноваційніших агентств року.
Історія The Guardian
У травні 1821 року в англійському Манчестері вийшов перший випуск тижневика The Manchester Guardian. Тираж 4-сторінкового видання складав лише 1 000 екземплярів, а вартість — 7 старих британських пенсів, 4 з яких стягував уряд.

Популярні газети того часу – The Daily Telegraph та The Times — мали доволі консервативні погляди. Однак деякі ліберали-нонконформісти категорично не погоджувалися з заангажованістю преси. Серед них був Джон Едвард Тейлор – підприємець, реформатор та засновник The Guardian. Він прагнув створити видання, яке підтримувало б політичні зміни і спиралося на достовірні факти.
1821
газетаThe Manchester Guardian почала виходити щотижня по суботах.
1836
у читачів з’явилася змога придбати свіжий номер ще й щосереди.
1855
після скасування гербового збору на газети видання почало виходити щодня за зниженою ціною у 2 старих пенси. The Manchester Guardian засуджувала рабство, підтримувала суфражистський рух та висвітлювала події багатьох війн та військових конфліктів, від Громадянської війни в США до Косовської війни в Югославії.
1872
головним редактором The Manchester Guardian став Чарльз Прествіч Скотт. Він обіймав цю посаду впродовж наступних 57 років.
1907
після смерті сина Тейлора Скотт викупив газету й вивів її на шлях не лише національного, а й міжнародного визнання. Того ж року The Manchester Guardian стала акціонерною компанією, яка й досі існує як Guardian Media Group.
1936
старший син Скотта Джон створив фонд Scott Trust, щоб зберегти незалежність газети та журналістські принципи свого батька. Джон Скотт залишався головою фонду до 1948 року.
1952
29 вересня газета вперше розмістила на своїй головній сторінці новини, а не рекламні оголошення. 
1959
The Manchester Guardian перетворилася на The Guardian.
1983
Сара Тісдалл, службова особа Міністерства закордонних справ та Співдружності, передала The Guardian документи про переміщення ядерної зброї. Суд вимагав, щоб The Guardian розкрили джерело інформації, і вони погодилися. Тісдалл була ув'язнена на півроку.
1988
The Guardian зробила радикальний редизайн, розділивши газету на два розділи та представивши новий варіант назви. Того ж року в Європі запустили міжнародне видання.
1994
перебіжчик КДБ Олег Гордієвський назвав літредактора Guardian Річарда Готта агентом впливу. Готт подав у відставку.
1999
запустився офіційний сайт Guardian.co.uk, який пізніше перетворився на TheGuardian.com.
2005
газета перейшла до формату так званого берлінера — на 6 см вужче і на 12 см коротше попередньої версії.
2009
 з’явився перший iOS-додаток, Android-версія вийшла у 2011 році.
The Guardian і криза друкованої преси
Впродовж двох десятиліть до 2019 року The Guardian була збитковою. Газета залежала від перехресного субсидування від прибуткових компаній групи GMG.

Постійні збитки підрозділу National Newspaper змусили GMG у березні 2010 року продати своєму конкуренту Trinity Mirror компанію MEN Media, яка видавала 22 медіа, включаючи Manchester Evening News. Цей крок мав захистити майбутнє флагманської газети The Guardian. У червні 2011 року генеральний директор GMG повідомив, що щорічні збитки The Guardian and Observer сягнули £33 млн, та оголосив про digital-first-стратегію розвитку. У 2016 році видавець The Guardian сповістив, що збирається скоротити поточні витрати на 20%, до понад £50 млн.

В 2016 році компанія розробила трирічний план, у рамках якого команда розпочала роботу над різними продуктами, щоб забезпечити найвищий рівень доходу безпосередньо від читачів. У рамках плану зробили редизайн додатків, оновили журнал The Guardian Weekly та представили новий щоденний подкаст. Окрім того, видання запустило систему донатів та спонсорства.
Монетизувати довіру читачів
Керівництво The Guardian хоче, щоб їхній контент був доступний усім, тому відмовилося від ідеї пейволу. Натомість видання запустило стратегію членства, зробивши ставку на добровільні платежі на противагу обов’язковим. Наразі контент залишається безкоштовним, але в кінці кожної статті розміщено повідомлення, в якому читачів закликають підтримати The Guardian будь-якою сумою від £1.

Зараз читачі можуть підтримати The Guardian трьома способами: передплата (від $9,99 за місяць до $164 за рік), внески (одноразові, щомісячні або щорічні) та патронство.
Guardian Lab також співпрацює з рекламодавцями, створюючи спецпроєкти, які позначаються так: «За підтримки», «Рекламний контент» та «Контент від рекламодавця».
За даними звіту GMG, протягом 2019/2020 року вони зафіксували 1,5 млрд унікальних відвідувачів та 16,4 млрд переглядів сторінок своїх цифрових платформ, що на 20% більше за аналогічний попередній період. Станом на 29 березня 2020 року The Guardian мала понад 790 000 щомісячних донаторів та отримувала додаткові 340 000 одноразових внесків, а загальна кількість донаторів становила понад 1 млн.

Хоча пандемія вдарила по The Guardian скороченням витрат та звільненням майже двох сотень працівників, результати, які компанія опублікувала наприкінці 2020 року, виявилися доволі оптимістичними:
268 000
нових цифрових передплат та регулярних внесків на кінець листопада 2020 року, що на 43% більше, ніж торік;
352 000
цифрових передплат або на преміальні додатки Guardian, або на планшетні видання, що на 60% більше, ніж торік;
548 000
повторних внесків, що на 33% більше, ніж торік;
11%
збільшення кількості підписок на друковану продукцію у порівнянні з минулим роком.
Загалом протягом минулого року читачі підтримали Guardian фінансово понад 1,5 мільйона разів (включаючи передплату на друковані версії та разові внески). А після виборів у США 4 листопада The Guardian зафіксувала рекордний за час існування видання показник цифрового трафіку: понад 190 млн переглядів сторінок та 52,9 млн унікальних відвідувачів у всьому світі протягом 24 годин.
Читайте далі Ресурс 1