Про що говорили прихильники зменшення комісії на конференції 24 березня
В українському інформпросторі розгорілася палка дискусія навколо законопроєкту №436, який Верховна Рада підтримала в першому читанні 19 лютого. Згідно з документом, держава може обмежити розмір комісії за еквайринг — обробку карткових платежів фінансовими установами. Представники ритейлу та електронної комерції підтримали зміни, а от банки — ні. 24 березня прихильники закону на чолі з засновником Rozetka Владиславом Чечоткіним зібрали пресконференцію. Редакція Adsider розглядає позиції обох сторін, а також пояснює їхні мотиви.
Про що мова
Еквайринг — можливість для продавця приймати безготівкову оплату банківськими картами. Сюди також входять банківське і технологічне обслуговування — передача та обробка даних клієнта. За еквайринг банк бере комісію, і це важлива стаття його доходів.
Якщо в магазині встановлений термінал одного банку, а карта клієнта належить іншому — комісію в розмірі від 1,6 до 3% сплачує продавець. Ці гроші обидва банки розділять приблизно 60% на 40%. Якщо покупку оформляють в інтернеті — схема схожа. Єдина відмінність — банк платить невеликий процент платіжній системі, через яку здійснюють оплату.
Ініціатори законопроєкту вважають, що в Україні цей процент занадто великий, і хочуть його обмежити. Нові норми дозволять ритейлу зекономити, а банки ризикують втратити дохід.
Що кажуть продавці
Засновник Rozetka Владислав Чечоткін підтримав зміни. Він розповів, що продавці закладають вартість комісії в ціну товару. В Україні вона більша, ніж у країнах ЄС, Росії, Казахстані та інших. Amazon та Alibaba виплачують банкам 0,2—0,5% комісії. А значить, купляти товар в українських продавців не так вигідно, і вони програють конкуренцію.
«На оренду 90 магазинів Rozetka, всіх складів і офісів ми щорічно витрачаємо менше, ніж на банківську комісію. Для прикладу, чистий прибуток найбільшої торгової компанії в світі Walmart складає приблизно 2,8% від обороту. А у нас тільки за обслуговування платежів беруть до 3%. Якщо для великого бізнесу це важко, то для підприємця-початківця — непосильна ноша», — каже Чечоткін.
Що кажуть банки
У відповідь на заяву Чечоткіна висловився співзасновник Monobank Олег Гороховський. Він вважає, що орієнтуватися на Європу у цьому випадку не варто, адже сфера безготівкової оплати там не надто розвинена. За його словами, в країнах ЄС часто неможливо розрахуватися смартфоном чи безконтактним чіпом, а карти в банках — платні. Україна змогла розвинути цей сегмент саме завдяки збільшеній комісії. Він також додав, що комісія складає приблизно 60% від доходу банків.
«Дивовижно: забрати у когось 60% його доходу, щоб заощадити собі 2%. Якщо знизити тариф, карти стануть платними, кешбек зникне, оновлювати парк терміналів перестануть», — пише Гороховський.
Про що говорили на пресконференції
24 березня прихильники законопроєкту зібрали пресконференцію, де висловили свої аргументи. Серед учасників заходу — Владислав Чечоткін, керівниця Офісу простих рішень Марія Барабаш, народна депутатка України Марія Мезенцева, президент Української ресторанної асоціації Сергій Трахачов, член Української ради бізнесу Василь Даниляк та представниця Асоціації ритейлерів України Наталя Петрівська.
Представники бізнесу заявили, що майже 300 тисяч підприємств підтримали зміни до законодавства. Вони стверджують, що в Україні тариф за розрахунки платіжними картками завищений у шість разів порівняно з країнами ЄС. А це, за їхніми словами, означає, що кожен українець, який розплачується карткою за товари і послуги, фактично дотує банківський сектор. Кожна бізнес-установа змушена відраховувати у середньому 2% з ціни товару чи послуги на користь банків, тоді як у країнах ЄС цей показник складає максимум 0,3%.
Владислав Чечоткін розповів, що після початку пандемії 70% платежів проходять онлайн, тобто без використання NFC-інфраструктури. За його словами, це не коштує банкам практично нічого, адже їм не потрібно витрачати гроші, наприклад, на покупку терміналів.
«Один із головних аргументів, які наводять банки на користь високої комісії — це те, що вони виплачують клієнтам кешбеки. Насправді ж кешбек — це маркетинговий інструмент для конкурентної боротьби між банками. Найщедріший український банк віддає 0,3% кешбеку, а комісії виросли на 0,8% і більше», — каже засновник Rozetka.
Чечоткін також додав, що Україна взяла стратегію на повну відмову від готівки. Якщо магазини хочуть працювати в рамках закону, їм потрібно приймати виплати карткою. Ця стратегія дійсно веде до росту безготівкової оплати, покращує контроль за податковими відрахуваннями, і в Rozetka це підтримують.
«Але це одностороння гра. Ми як продавці і ви як клієнти не можемо обирати, а от банки можуть. Тому ми виступаємо за те, щоб комісії в Україні були такі ж, як і в сусідніх країнах», — говорить Чечоткін.
Яка комісія на Заході
У західних країнах на законодавчому рівні обмежують тільки інтерчейндж-комісію. Це комісія, яку отримує банк, що обслуговує картку. Вона становить 60% від усієї плати за еквайринг.
В ЄС комісія інтерчейндж не перевищує 0,2% за дебетовими картками і 0,3% — за кредитними. У США розмір інтерчейндж фіксований і становить 20 центів з кожної операції. Загальний розмір комісії за еквайринг і в ЄС, і в США встановлюється на ринкових умовах. Як пише Forbes, за останні роки платіжні системи Mastercard та Visa знижували комісію інтерчейндж кілька разів. Останнє зниження — на 0,3—0,5 процентних пункта.
Банки та НБУ також говорять про неоднозначний досвід у регулюванні комісії. Є як мінімум два документи, які це підтверджують: звіт Єврокомісії за 2020 рік та дослідження консалтингової агенції Edgar, Dunn & Company, опубліковане у січні 2020 року. Вони свідчать, що за п’ять років регулювання комісій за інтерчейндж вартість товарів у торговельних мережах не зменшилась. Зниження міжбанківської комісії суттєво вплинуло тільки на 0,02% торговців ЄС, в основному на гіпермаркети.
Нині в Україні 350 тис. платіжних терміналів. На одну тисячу населення припадає 9 POS-терміналів, у Європі цей показник вдвічі більший. Окупність терміналів в Україні навіть при поточних ставках комісійної винагороди у 2,5—4 рази менше, ніж у ЄС.
