Запуститися під час пандемії — це як без підготовки стрибнути з парашутом. Ти наче і знаєш, що він начебто має розкритися, але ти цього ніколи раніше не робив. І питання не в тому, що нам не вистачило часу на правильну підготовку, а в тому, що кожна помилка може нанести значно більше шкоди, аніж це було б за нормальних часів. Це стимулює і, можливо, це те, що змушує нас перформити краще, ніж у будь-який інший момент часу.
Група
Сіль-Соль довела, що в Україні існує попит на недороге мистецтво вартістю до $100. Щоб продавати мистецтво в інших категоріях, ще треба працювати: насамперед будувати довіру між маркетплейсом і потенційними покупцями.
Процеси діджиталізації в Україні можуть бути набагато швидшими, ніж у світі. Адже країнам, що розвиваються, притаманно пропускати деякі етапи і відразу йти на наступний рівень. І оскільки в Україні арт-ринок дуже слабкий і на ньому є багато митців у вільному плаванні — художників, у яких немає арт-менеджерів, дилерів, галерей, — то вони звикли розвиватися самостійно.
Тож коли ми говоримо про Україну та перехід українського арт-ринку у діджитал, то це скоріш не про перехід у діджитал, а створення артринку в онлайні. І ми відчуваємо, що це становлення може бути достатньо успішним. Адже якраз приклад Сіль-Соль показав, що є велика аудиторія, яка не готова йти в галереї, спілкуватися з дилером. Деяким людям зручніше зробити купівлю онлайн: спокійно вдома роздивитися, порадитися з друзями, з родиною і придбати напряму в художника. Таким чином ми створюємо новий запит на мистецтво онлайн».