В інтерв’ю для Adsider креативний продюсер серіалу і головний редактор сайту «‎Слух» Максим Сердюк розповідає, як зняти серіал про культуру, отримати грант від USAID і за місяць перейти на самоокупність сайту.

Як з'явилась ідея проєкту?

У 2019 році ми багато спілкувалися з режисером Артемом Григоряном — обговорювали ідеї для відео на YouTube. На той момент разом вже зняли два римейки на старі українські кліпи. Також була ідея зняти фільм про українську рок-музику. Ми підготували презентацію і подали її в Український культурний фонд, але проєкт не пройшов і на півроку робота припинилася.

Весною 2020 року ми разом із Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) почали готувати онлайн-концерти. Їм сподобалося співпрацювати, і вони запропонували допомогу з іншими проєктами. Тоді ми знову згадали про «‎Спалах», бо мали передчуття, що в пандемію тема документалістики буде в тренді.

Кризові періоди завжди циклічні. А після кожного з них культурний розвиток пришвидшується. Ми хотіли зафіксувати це, показати, як виглядає нова українська культура.

У цей час Артем робив документальний фільм для Монатіка і працював разом з Тетяною Поставною. У неї була схожа ідея, тому вона погодилася стати сценаристкою для нашого фільму.

Тобто команда, яка працювала над запуском, складалася із трьох людей?

Втрьох ми почали, але допомагали усі довкола. Друзі й знайомі давали фідбек, генерували ідеї. Усі спікери, з якими ми розмовляли, також стали частиною креативної команди. Вони дивилися наш матеріал і радили, як зробити його кращим.

Яка роль у кожного з цієї трійки?

Артем — режисер і оператор-постановник. Тетяна — редакторка та сценаристка. Тобто Таня писала сценарій, а Артем відповідав за його художнє виконання. Моя ж роль змінювалася в залежності від етапу. Я був присутній на зйомках, займався просуванням і продюсував проєкт.

Як технічно виглядала робота над серіалом і на які етапи вона поділялася?

Після того, як USAID погодив проєкт, ми докручували концепт. Потім втрьох обирали теми для кожної із серій. Цікавили галузі, у яких реально відбувся спалах після 2014 року. Тому серед наших серій немає рок-музики, про яку «‎Спалах» мав бути з самого початку. Зараз в українській рок-музиці не відбувається нічого цікавого, тому ми відмовилися від цієї теми.

Наступний етап — підбір героїв. Ми накидали великий список, радилися із знайомими в галузі. Потім серед них обирали спікерів для фільму. Герой мав бути відомим і закривати свою конкретну тему. Далі ми домовлялися про зустрічі, планували і складали графіки зйомок.

Щоразу після виходу нової серії люди зі сфери, про яку ми знімали, запитують, чому не було того чи іншого експерта. По-перше, ми не можемо покликати всіх, бо кількість знімальних днів обмежена, а по-друге — не хотіли знімати двох людей, які говорять про одне і те ж. Це ж не інтерв'ю з людиною, а розмова про сферу.

Коли серії почали виходити, весь матеріал для наступних випусків уже був готовий?

Ні, загалом у нас було 30 знімальних днів. На момент виходу першої серії ми відзняли тільки половину. Навіть у цьому році ми ще дознімали кілька людей.

Що найважче в організації інтерв'ю для такої великої кількості людей?

Це прозвучить дивно, але пандемія стала нам в пригоді. Через закриті кордони і локдаун усі спікери були в Україні і мали вільний час. Тому найважче було зібрати всіх в одному графіку. Знімати одного чи двох героїв в день нераціонально — ми намагалися знімати 3–4 людини.

У серії близько десяти спікерів, розмова з кожним триває від 40 хвилин до 1,5 години. У результаті ми отримуємо 12 годин відзнятого матеріалу, з якого у фільм йде 30–40 хвилин.

Як відбуваються переговори з USAID?

Через пандемію ми жодного разу не бачились особисто, усі переговори відбувалися по відео. Спочатку ми запропонували концепцію проєкту. У них є декілька програм, ми подавалися на UCBI. Офіційно вона спрямована на допомогу українським партнерам для мирного переходу до демократії на тлі напруженості й конфлікту на Сході.

Далі їхня команда обговорює проєкт всередині, аналізує, чи відповідає він цілям програми. Іноді концепт можуть коригувати, якщо цілі не збігаються. Потім фінальну презентацію відправляють у США, де в центральному офісі проєкт затверджують і готують бюджет.

«Спалах» якось корегували? Які вимоги USAID як інвестора?

Ні, довелося тільки ширше розписати концепцію. Для цілей UCBI «Спалах» ідеально підходив. Єдиний обов'язок, який ми взяли на себе, — це соціальна відповідальність. Тобто у фільмі не має бути нецензурної лексики, пропаганди насильства, наркотиків, алкоголю і так далі.

На цьому етапі ви вже думали про монетизацію фільму?

У серії про гастрокультуру є рекламна інтеграція з сервісом Rocket. Ми хотіли зробити крутий продукт, а про монетизацію думали в останню чергу.

Платного доступу до серіалу ми не робитимемо, бо ставили перед собою задачу, щоб якомога більше людей подивилися «‎Спалах». Але матеріалу назбиралося дуже багато. Повні інтерв'ю з героями ми плануємо виставляти на Patreon. Тобто люди зможуть заплатити за підписку і отримають доступ до кожної розмови.

Як зав'язалася ваша співпраця з Rocket?

З самого початку ми пропонували різним брендам співпрацю. Але вони не погоджувалися, бо не бачили фінального продукту. Коли вийшли кілька перших серій, їхня думка змінилася. До нас зверталися компанії, яким ми не могли допомогти через соціальну відповідальність. Це алкогольні бренди і онлайн-казино. До Rocket ми звернулися самі. І вони погодилися, бо гастрокультура — це їхня тема.

У серіалі ви використовували музику і сцени з фільмів. Як домовлялися про це з правовласниками?

Серіал виходить на YouTube. У правилах платформи є пункт про добросовісне використання авторського контенту. Якщо фільм відповідає певним критеріям, то проблем із правовласниками не буде.

Наша ціль не комерційна, а культурна і освітня. Чужий авторський контент займає незначну частку фільму, і ми використовуємо його в контексті. Тому YouTube не банить наші ролики.

Багато матеріалів у серіалі виклали в мережу за принципом Creative Commons. Тобто їхні автори самі дозволили використовувати цей контент. Наприклад, так часто публікують трейлери. Часто герої «Спалаху» самі дають нам власні архівні матеріали.

Міністр культури Олександр Ткаченко пропонував вам допомогу з поширенням фільму на телебаченні. Як підготувати і переформатувати YouTube-серіал для ТБ?

Поки конкретних дій зі сторони мінкульту не було. Ми думаємо, що робота над проєктом ведеться, просто на 100% цього не знаємо. Для телебачення кожен відеофрагмент має бути підписаний. Музичні вставки мають бути підкріплені документальним дозволом.

Ще є ідея показати «‎Спалах» у кінотеатрах. Там дозволи потрібні абсолютно на весь контент. Люди платять за квиток, а значить, проєкт стає комерційним.

Ви розділяєте команди «‎Спалаху» і «‎Слуху»?

Ні, «‎Спалах» — це один із наших проєктів. Немає межі, де б одне закінчувалось і починалося друге.

Як «‎Слух» пережив карантин?

До карантину нас фінансували інвестори з Concert.ua. Сайт міг лише частково повернути вкладені кошти. Коли оголосили карантин, концерти скасували, а фінансування припинили. Довелося переходити на модель, яка б могла забезпечити сайту самоокупність. Це був один із планів на 2020 рік, але ми очікували на більш плавний перехід. Проте все вдалося, за місяць ми вже жили на власні кошти.

Ми почали робити спецпроєкти, організовували онлайн-концерти з донатами. Це допомогло не звільняти людей, а навпаки, збільшити команду і самостійно наповнювати зарплатний фонд. Ми працювали без сну і вихідних, але це дало свій результат.

Сьогодні найбільше заробляємо на нативній рекламі, решту приносять донати і такі проєкти, як «‎Спалах». Для донатів у нас на сайті є система від Liqpay та Patreon. Зараз не вистачає ресурсів, щоб зайнятися розвитком напряму донатів. Але ми вже думаємо про запуск Paywall.